При спостереженні горизонту у відкритому морі зазвичай видно чітку межу між небом і морем. Лише за повного штилю їхні яскравості стають однаковими. Коефіцієнт відбиття світла від похилих ділянок поверхні дорівнює одиниці, тому й не виникає контрасту між яскравістю неба й моря. Брижі утворюються на воді, коли хвилювання становить 1–3 бали за шкалою Бофорта. За більшого вона вкривається білими баранцями. Шкала Бофорта, яку також називають «Масштаб Бофора сили вітрів».
Шкала Бофорта
Назва походить від його винахідника, сера Френсіса Бофорта, який був ірландським морським офіцером та гідрографом. До 1800 року не було об'єктивної шкали за допомогою якої можна було б виміряти інтенсивність морського стану, саме тоді Бофорт придумав цю шкалу.
Ця емпірична шкала надає можливість вимірювати стан моря ( характеризує стан моря щодо висоти його хвиль та сили вітру за шкалою від 0 до 12. ). В 1874 році Постійний комітет Першого метеорологічного конгресу прийняв шкалу Бофорта для використання в міжнародній синоптичній практиці. Швидкість вітру в неї була добавлена у 1926 році.
Прийнято виділяти 4 основних параметри вітру: сила, швидкість, напрямок і тривалість. Напрямок вітру визначається відносно сторони горизонту, звідки він дує. N - північний;
S - південний;
W - західний;
E - східний;
С - штиль (затишшя).
Залежно від тривалості розрізняють типи вітрів: шквали, бризи, шторми, урагани.
Шкала вітрів Бофорта
