Потяги на магнітній подушці, Maglev (від слів «magnetic levitation») – найшвидший вид наземного громадського транспорту. Відомо, що в комерційну експлуатацію поки введено всього декілька таких систем. Розвиток технології магнітної левітації почався ще в 1902 році. Німецький винахідник Альфред Зейден отримав патент на конструкцію поїзда, оснащеного лінійним двигуном.
В 1906 році Франклін Скотт Сміт розробив ранній прототип поїзда на електромагнітному підвісі. В кінці 1960-х років Британському інженеру Еріку Лейтвейту вдалося розробити перший робочий повнорозмірний прототип лінійного асинхронного двигуна.
У 1979 році з’явився перший в світі прототип поїзда на магнітній подушці, ліцензований для надання послуг з перевезення пасажирів – Transrapid 05. Випробувальний трек довжиною 908 м був побудований в Гамбурзі і представлений в ході виставки IVA 79. Інтерес до проекту виявився настільки великий, що Transrapid 05 вдалося успішно пропрацювати ще три місяці після закінчення виставки і перевезти в цілому близько 50 тис. пасажирів. Максимальна швидкість цього поїзда становила 75 км/год. Перший комерційний магнітоплан з’явився в 1984 році в Бірмінгемі, Англія. Залізнична лінія на магнітному підвісі з’єднувала термінал міжнародного аеропорту Бірмінгема і розташовану поруч залізничну станцію. Протяжність лінії становила всього 600 м, а висота, на яку потяг з лінійним асинхронним двигуном піднімався над полотном дороги – 15 міліметрів. У 2003 році на її місці була побудована система пасажирських перевезень AirRail Link на базі технології Cable Liner. 2 грудня 2003 року на випробувальній трасі в Яманасі вдалося розвинути рекордну швидкість поїзда магнітній подушці JR-Maglev MLX01 – 581 км / ч.
В основі технології магнітного підвісу поїзда лежать три основні підсистеми: левітації, стабілізації і прискорення. У той же час на даний момент існує дві основні технології магнітного підвісу і одна експериментальна, доведена лише на папері. Потяги, побудовані на базі технології електромагнітного підвісу (EMS) для левітації використовують регульовані електромагніти постійного струму. При цьому практична реалізація даної системи схожа на роботу звичайного залізничного транспорту, але замість колісних пар використовується система електромагнітів – опорних і напрямних. Опорні та напрямні магніти при цьому взаємодіють з магнітопроводами, розміщеним на краях Т-подібного шляху. Головний недолік технології EMS – невелика відстань між опорним магнітом і статором, яка становить 15 міліметрів і має контролюватися спеціальними швидкодіючими автоматичними системами регулювання повітряного зазору. На базі технології EMS побудовані поїзда Transrapid і, зокрема, шанхайський Maglev.
Дослідження і випробування, розробка і релізація прототипів магнітних поїздів проводяться в різних країнах: Англії і Німеччині, Японії, Кореї, Китаї і США.
Comments